Олена Москвиченко двічі була змушена залишати рідну Луганщину через війну. Вперше — у 2014 році. Тоді жінка певний час мешкала у Кременчуці на Полтавщині, однак згодом повернулась додому.
На початку 2022 року, напередодні повномасштабного вторгнення Росії в Україну, Олена знову приїхала до наддніпрянського міста — цього разу, щоб народити дитину. Через активні бойові дії повернутися додому вона вже не змогла.
Втрата домівки та сімейного бізнесу змусила шукати нові можливості та починати все з нуля.
Нині у Кременчуці Олена разом з чоловіком розвиває новий напрям підприємництва — виробництво натуральних екструдованих кормів та каш для собак і натуральних прикормок для риболовлі. Подружжю вдалося адаптуватися у приймаючій громаді та не лише заснувати власну справу, а й підтримати інших. Вони працевлаштували двох внутрішньо переміщених жінок.
Продовжуємо демонструвати історії стійкості, наполегливості та витримки переможниць проєкту НІЖНА (Незламна Ініціатива Жінок — Наполегливо та Активно).
Проєкт впроваджує БО «Світло надії» за технічної підтримки ООН Жінки в Україні та за фінансування Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги ООН (WPHF), гнучкого та оперативного інструменту фінансування, що підтримує якісні заходи для підвищення спроможності місцевих жінок у запобіганні конфліктам, реагуванні на кризи та надзвичайні ситуації та використання ключових можливостей миробудівництва.
Це відео підготовлене за фінансової підтримки Жіночого фонду миру та гуманітарної допомоги Організації Об’єднаних Націй (WPHF), але це не означає, що висловлені в ньому погляди та вміст є офіційно схваленими або визнаними з боку Організації Об'єднаних Націй.
.jpeg)
