«Кожен має власну голову на плечах і сам обирає свій шлях. Як людина його прокладе — так і складеться її життя», — вважає колишній мешканець Центру адаптації для бездомних та звільнених з місць позбавлення волі БО «Світло надії» Олексій.
Коли перед звільненням його у в’язниці запитали: «Скоро тебе чекати знову?», він твердо відповів, що більше не повернеться.
«Краще буду їсти лише хліб із сіллю, але на свободі», — каже 48-річний чоловік.
Тому після відбування покарання він мав план. Спочатку вирішив питання з житлом — поселився в Центрі адаптації. І відразу почав шукати роботу:
«Працюю охоронцем. Соціальні працівниці допомогли із підбором вакансії. А також пояснили, як укласти декларацію з сімейним лікарем, де проходити обстеження та багато іншого».
Нині Олексій вже переїхав на орендоване житло. Проте навідується в Центр адаптації, аби допомогти за потреби:
«Буває дуже непросто. І, можливо, ще доведеться повертатися сюди. До того ж мені не важко, працювати руками вмію. Та і час швидше пролетить в роботі, аніж проведу його безцільно».
Захоплення чоловіка — різьба по дереву. Виготовляє шпильки для волосся, скриньки та рами для дзеркал. Його план на життя складається з багатьох пунктів, які виконує поступово.
«Олексій має сестру в Кременчуці. Вони певний час не спілкувались. Ми довго з ним про це розмовляли, аналізували. В результаті він помирився з родичкою. Спілкуються, їздить до неї в гості», — розповіла соцпрацівниця Центру адаптації Ганна Лебедєва.
Родом чоловік із Криму, вимушено поїхав звідти у 2015 році. Жив у різних куточках країни. Та Полтава — одне з найулюбленіших міст. Тому продовжує планувати своє майбутнє тут.
Діяльність Центру здійснюється за підтримки програми соціального забезпечення та соціального захисту населення Полтавської міської територіальної громади «Турбота».
